Літературно-краєзнавчий музей "Середняківські проліски"

Інформація

    про літературно - краєзнавчий музей «Середняківські проліски»

    при Середняківській загальноосвітній школі І– ІІ ступенів

Гадяцького району Полтавської області

1) Профіль музею: літературно-краєзнавчий.

2) Адреса музею, контактні телефони: вул. Леніна,  50,  село Середняки, Гадяцький район, Полтавська область, 37334,  телефон  ( 05354) 57 -2-40.

3) Дата відкриття: наказ № 15а від 13.05.1972 року.

4) Прізвище, ім’я, по батькові керівника музею, його посада:  Поливана Ніна Василівна, вчитель української мови і літератури, керівник літературно-творчого гуртка «Середняківські проліски».

5) Режим роботи:  понеділок, середа, четвер, п’ятниця    з 9.00 до 14.00 год.

6) Кількість предметів основного фонду: 298.

7) Найцінніші  та цікаві експонати: книги, подаровані гуртку та музею «Середняківські проліски» письменниками та їх родичами, видатними земляками, гостями школи, фотографії, матеріали листування з відомими людьми, особисті речі земляка М.Стороженка, картина односельця І.Коноваленка із зображенням села Середняки початку 20 століття та картина Л.Кузьоми із зображенням церкви; рештки посуду, знайдені під час розкопок на місці колишньої садиби члена Кирило-Мефодіївського товариства Миколи Савича; предмети побуту.

8) Розділи музею:

«Петро Бойко і «Середняківські проліски»»,««Середняківські проліски» і їх друковане слово», «Микола Савич - однодумець Кобзаря»,«М.Стороженко»,«Наші славні земляки», «П.Тичина»,«О.Гончар»,«Н.Фесенко»,«Письменники братніх республік», «Етнографічний куточок»,  бібліотека.

Презентація

Розділ «Петро Бойко і «Середняківські проліски» розповідає про Бойка   Петра  Петровича, засновника літературно-творчого гуртка «Середняківські проліски» та однойменного музею. Бойко П.П. – дитячий поет, краєзнавець, самодіяльний композитор,  літературний дослідник, відмінник народної освіти України. У музеї знаходяться книги П.П. Бойка з автографами, фотографії, рукописи  деяких творів.

Розділ ««Середняківські проліски» і їх друковане слово» вміщує фотографії найбільш активних членів літературно-творчого гуртка та коротку довідку про їх діяльність, публікації.

З розділу «Микола Савич - однодумець Кобзаря» можна довідатись про члена Кирило-Мефодіївського товариства М. І. Савича, який народився у селі Середняки Гадяцького повіту 1 червня 1808 року у сім'ї  шляхтича. Тривалий час місце  його народження було не відоме широкій громадськості.  Матеріали розділу розповідають про роботу, яку членам гуртка довелося виконати, щоб довести правдивість народних переказів про М.Савича. Серед експонатів музею -  лист члена СПУ краєзнавця Петра Ротача з Полтави, у якому він висловлює сумнів щодо середняківського походження М.Савича, але заохочує дітей до пошуку інформації; архівна довідка, видана гуртку «Середняківські проліски» Полтавським обласним державним архівом; довідка та фотокопії,  що надійшли з Централь­ного Державного Історичного Архіву СРСР, що знаходився у місті Ленінграді. Саме документи, які учні отримали з Централь­ного Державного Історичного Архіву СРСР, змогли підтвердили, що член Кирило–Мефодіївського товариства Микола Савич родом  із Середняків. У музеї також  зберігаються рештки посуду, знайдені під час розкопок на місці колишньої садиби Миколи Савича.

На основі зібраних гуртківцями матеріалів  про земляка  П.П.  Бойко видав книгу «М.І. Савич – однодумець Кобзаря», вона також є музейним експонатом.

Розділ «М.Стороженко» висвітлює життєвий і творчий шлях кандидата педагогічних наук, письменника, полковника М.П. Стороженка.   У музеї зберігаються його бойові нагороди,  деякі особисті речі, книги, передані дружиною та онуком.

Розділ «П.Тичина» розповідає про зв’язок членів літературно-творчого гуртка «Середняківські проліски» з П.Тичиною. Він у 1964 році надіслав на адресу школи шеститомник своїх творів з посвятою. П.Тичина написав: «Вірю, що з вашого літературно-творчого гуртка «Середняківські проліски» зможе повіяти весняним розквітом талантів…» А  в 1965 році поет присвятив учням школи вірш «Жайворон, прилітай іще раз». На стенді містяться копії фотографій, зроблених під час поїздки експедиційного загону в 1971 році до Києва, а такожкопії фотографій, зроблених під час відвідування робочого кабінету Павла Григоровича та його могили у 1972 році.У музеї зберігаютьсякниги, які подарувала учням дружина П.Тичини Лідія Петрівна.

У розділі «О.Гончар» представлені матеріали про Олеся Гончара, фотографії, зроблені під час зустрічі з ним. Дружба з О.Гончаром розпочалася в 1964 році. Гуртківці написали йому листа як лауреату Шевченківської премії, земляку. Письменник відповів, надіслав книгу «Прапороносці» з дарчим підписом.Зав’язалось листування. О.Гончар радив: «Треба, щоб писання віршів не перетворювалось для вас у якусь таку гру, спорт, азарт, щоб бралися ви за це тільки тоді, коли справді край, коли душа цього вимагає».

А в 1972 році він запросив членів гуртка«Середняківські проліски» до Києва. Учні та вчителі побували в Спілці письменників України та на зустрічі з відомими письменниками в Республіканському будинку літераторів, яку організував для школярів О.Гончар.

Розділ «Н.Фесенко»  присвячений землячці-емігрантці Н.М. Фесенко (літ. псевдонім – Надія Хмара), що народилася і жила в місті Гадячі, але в 1943 р. разом з батьками виїхала у Німеччину, згодом до США. Там Надія здобула освіту, працювала в українознавчій  «Рідній школі», займалася творчістю, науковою роботою. Першими в Україні довідалися про талановиту землячку члени гуртка «Середняківські проліски». У музеї зберігаються фотографії Н.Фесенко та членів її родини; її лист до П.Бойка, «Граматика української мови» в 6 частинах, яка була надрукована в 1989 році  в Чикаго;   чотири книги з творами Н.Фесенко, що вийшли друком в Україні вже після смерті письменниці, ксерокопії рукописів.

Розділ «Наші славні земляки» містить фотографії та коротку довідку про односельців, що прославилися сумлінною працею.

Розділ «Письменники братніх республік» - це стенд, на якому розміщені  дві групові фотографії учасників 10 Всесоюзного зльоту молодих поетів братніх республік, що відбувся в місті Гадячі  у 1978 році, а також копії фотографій – Ш. Чаркулієва (Туркменія); А.Старостіна (Якутія), з якими зав’язались у гуртківців дружні стосунки. У бібліотеці музею зберігаються твори цих авторів з дарчими підписами.

«Етнографічний куточок» вміщує верхній селянський одяг, вишиті рушники, полотняну скатертину, бандуру,предмети побуту (колиска, діжа,  серпи, ціп, праска, рубель, качалка, рогач, горшки, ложки, миски, прядка, гребінка, підсвічник, кухонна дошка та ін.).

Бібліотека музею - це книги, подаровані письменниками, гостями школи, учнями. Найціннішими є ті, що мають автографи, дарчі надписи відомих людей, зокрема: О.Гончара,  Л.Тичини, Ю.Смолича, П.Панча, П.Усенка, М.Алігер, М.Стороженка, О.Ковіньки, В.Шевченка, П.Воронька, М.Шаповала,  О.Білаша,  В.Швеця, М.Андрєєва, Г.Шанька, кобзаря Гриштопи та інших.

Музей школи є осередком освіти і виховання. Тут  проводяться екскурсії для учнів школи, односельців, гостей, зустрічі з відомими людьми, письменниками, колишніми «пролісківцями», випускниками школи.

При музеї діє пошуковий загін «Лелеченьки» гуртка «Середняківські проліски».  Краєзнавці підтримують зв’язки з письменниками рідного краю, архівами та державними музеями, збирають фольклор, фотоматеріали, спогади, рукописи. Пошуковці брали участь  у Всеукраїнській туристсько-краєзнавчій експедиції «Краса і біль України».

Педагогічний колектив школи використовує матеріали музею під час проведення уроків української літератури, музичного мистецтва, занять літературно-творчого гуртка, на виховних годинах, батьківських зборах.

Про історію створення гуртка та музею  «Середняківські проліски», їх діяльність розповідається в інформаційному листі Добровільного товариства любителів книги  «Проліски цвітуть напровесні» - Київ, 1986 р.

П.П. Бойко- засновник музею

П.П.Бойко на­родився 1 вересня 1925 року в селі Середняки Гадяцького ра­йону Полтавської області. На­вчався в місцевій початковій та Петрівсько-Роменській серед­ній школах, 1941 року закінчив 9 класів і працював на різних роботах у місцевому колгоспі. Восени 1941 року пішов добро­вольцем на будівництво оборон­них робіт спочатку в селі Пісках на залізничній колії, а потім під Розбишівкою на будівництві за­пасного аеродрому. У жовтні 1942 року був забраний у Німеч­чину як «остарбайтер». Було три спроби втечі, лише остання вдалася, після чого в 1945 році приєднався до військових час­тин Радянської Армії, служив у складі МВС, супроводжуючи після закінчення війни ешелони з репатрійованими від Гродно до Дніпропетровська. У кінці 1945 року демобілізувався.

    Повернувшись у своє рід­не село Середняки, працював у колгоспі, згодом інструкто­ром по роботі з сількорами при Петрівсько-Роменській райгазеті та був завідувачем клубу в Середняках, одночасно навчався заочно спочатку в Харківсько­му, а потім у Донецькому техні­кумі культосвітніх працівників, який закінчив 1956 року.

   У цей час Петро Петрович пе­реходить на педагогічну роботу: з вересня 1955 року він — учитель музики і співів Березоволуцької середньої школи, а з початку на­вчального 1959-1960 року працює вчителем української мови і лі­тератури в Середняківській не­повній середній школі. Тим часом у 1966 році закінчив філологічний факультет Полтавського педін­ституту (теж заочно). У 1962 році організував у своїй школі лі­тературний гурток  «Середняківські проліски», який був відомий не лише в районі чи області, а й далеко за їх межами.

    Нині П.П.Бойко на заслуженому відпочинку, проте часто буває в школі, музеї.

    Петро Петрович — дитя­чий поет, краєзнавець і літера­турний дослідник, відмінник на­родної освіти України. Він член Полтавської спілки літерато­рів з 1994 року. Його перу нале­жать книги: «Проліски цвітуть напровесні» (1992), «М. І. Савич — однодумець Кобзаря» (1992), «Весняночка. Зозулині чобіточ­ки» (музично-поетична збірка) (1992), «Живі джерела» (1994), «Сива журавка» (збірка пісень у співавторстві з Г. Шаньком) (2000), «Журавлі» (збірка пі­сень) (2000), «Загадки від дідуся Петруся» (2000), «М. І. Савич з Середняків — однодумець Коб­заря» (видання друге, доповнене) (2001), «Дума про Матір і Бать­ківську хату» (літературно-музична композиція) (2002), «Не дуріте самі себе» (дослідження на захист української символіки) (2002), «Де Шамрайка-річечка осоку пряде» (збірка пісень про рідний край) (2003), «Смішинки із Середняківської торбинки» (байки) (2003). П. Бойко є спі­вавтором колективних видань: «Заспівувач» (спогад про Пав­ла Усенка (1982), «Полтавщи­на» (енциклопедичний довідник) (1992), «Дорога до Сонця» (збір­ка творів «Середняківських про­лісків») (2002), автором вступ­ної статті та упорядником книжок Надії Фесенко «Укра­їнська Білосніжка» (1993), "Ді­вчинка в лісі" (2007), "Хрещення України-Руси" (2008).

 Петро Петрович також са­модіяльний композитор. Він на­писав музику до багатьох пісень. Найвідоміша пісня - «Журавлі» («В синім небі осінні паради...»), вона давно стала народною.

ДиректорСередняківської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів

М.П.Стеценко